Пласт на Волині
16 січень 2014, 02:00 Автор:

Зародження Пласту на Волині


Ідеї українського скаутингу приходять на Волинь після завершення Першої світової війни і відродження “Пласту” в Галичині. Поява в краї такого українського товариства, серед маси польських і єврейських організацій, була важливим етапом у розвитку молодіжного життя. Крім того поширення пластового руху вплинуло на піднесення національної свідомості та патріотизму і громадян старшого віку.


Перший пластовий осередок постав у містечку Олександрія Рівненського повіту (нині м. Олександрія Рівненської області) наприкінці 1922 року. Його заснували учні старших класів місцевої польської семикласної школи Володимир Боровський, Теодосій Семенюк, Теодосій Довгалюк. Вони дізналися про Галицький “Пласт” з часописів “Український Пласт”, “Молоде життя” і пластових календариків “СКОБ”, які періодично купували в книгарнях Рівного. Потім “Волинська трійця”, як пізніше почали називати у пластових колах В.Боровського, Т.Довгалюка, Т.Семенюка, звернулася до пластового керівництва у Львові з проханням надати їм методичну допомогу для роботи з молоддю. Невдовзі вони отримали зі Львова підручник основоположника пластового руху Олександра Тисовського “Життя в Пласті”.

Олександрійські пластуни організували навколо себе молодь і почали проводити сходини, де вивчали географію, історію України, українську мову, приділяли увагу фізичним вправам та військовому вишколу, формували власну бібліотеку. При місцевому курені імені Івана Богуна вперше на Рівненщині були закладені літературний, драматичний і столярний гуртки, які потім набули значного поширення в куренях Тучина, Городища, Межирич Рівненського повіту, Рівного, Володимир-Волинського, Луцька, Кременця та інших волинських сіл і містечок.

Місцевим провідникам пластового руху належала й ідея створення власного журналу. Так перше число “листка української селянської молоді Олександрії “СКОБ””, як його називали засновники, з’явилося у вересні 1923 року. Виходив він неперіодично до 1925 року. В.Боровський згадував: “Матеріали до цього місячника ми записували українською мовою чорнилом у звичайному зошиті, а потім цей журнал мандрував з рук до рук”. Часопис був розрахований на пластову і непластову молодь з різнобічними інтересами. На сьогоднішній день збереглися лише вісім чисел олександрійського “СКОБу”. Їх можна переглянути у фондах Центрального Державного Історичного архіву Львова.

Редагування журналу пластуни на курінних сходинах доручили гуртку “Сич” при курені ім. І. Богуна. Головним редактором було призначено Т.Довгалюка. Кожен часопис містив близько двадцяти сторінок тексту.

У першому числі “СКОБу” курінна команда висловлювала щиру вдячність меценатам Др. Рощинському та невідомому, який назвався Н.Н., за благодійний внесок на розвиток місцевого “Пласту” – 25 тисяч злотих. Для порівняння, за індексом цін на Волинських торгах від 1925р.: корова коштувала – 200-250 злотих, 1 пуд картоплі – 35-55 грошів, 1 фунт хліба – 55-65 грошів, 1 пуд пшениці – 300-340 грошів. До першого видання були відібрані статті старшого пластуна Гонтаря “До праці”, старшого пластуна Сірого “Під розвагу пластунам”, Ося “На сходинах”, та вірш пластуна на псевдо Ф.Г. “Гей, вперед пластуни”. На сторінках журналу курінь повідомив громадськість і про прем’єру вистави “Кум мірошник” дебютантів пластового драматичного гуртка.

В інших номерах містилися дописи на злободенні теми, які потребували нагального вирішення, наприклад “Сучасне волинське село і його відродження” Буслика, “Сільська молодь” Мережаного (Теодосій Семенюк), “До науки” Ося, “Лист до українського посольського клубу у Варшаві”. У кожному числі кілька сторінок відводилося патріотичній поезії. Це вірші “І знов тюрма”, “Ми не раби” Буслика, “По Вкраїні” Золотого (Сергій Остапович), “Браття милі” Сірого (Володимир Боровський), “Шлях боротьби” Мережаного, “Воскресне” Ося та ін. Окремі номери подавали оповідання, які здебільшого мали виховний характер, – “Чисте сумління” Гонтаря (Теодосій Довгалюк), “Працюй небоже” Буслика, “Наша дорога” Сірого, “Смерть за рідний край” Г. і т.д. Була й сторінка, присвячена українським народним звичаям, повір’ям. Сюди входили і прислів’я, приказки, загадки та ігри, зібрані пластунами під час прогульок та мандрівок волинським краєм. Пластуни підписували свої матеріали псевдонімами, тому інколи досить важко встановити справжнє ім’я автора.

Паралельно зі “СКОБом”, пластовий колектив гуртка “Сич”, але уже на чолі з Пласинським (Пласиній), готував рукописну газету - “орган вільної української думки “Трибуна Олександрії”” та випускав редагований Дзичиликом “гумористично-сатиричний журнал “Цвірінь””.

Проте вже у вересні 1923 року діяльність “Пласту” в Олександрії заборонили. Такі дії місцевих органів влади були направлені на втілення у життя курсу примусової асиміляції непольського населення, розробленого правлячим урядом націонал-демократів (ендеків) Польщі. З метою ізоляції Волині від Східної Галичини, був створений, так званий, “Сокальський кордон”. Він відокремив волинське населення від східно-галицького і узаконив певну специфіку національної політики польської держави щодо Волині. Таким чином будь-яка спроба поширення тут діяльності просвітніх товариств з “прив’язкою до галицького центру” суперечила політиці польської влади.

Протягом 1920-1923 років галицький “Пласт” переживав процес післявоєнного відродження уже в умовах нової окупаційної влади у Польщі. Пластовий провід у Галичині стикнувся з проблемою оформлення свого офіційно-правового статусу, створення нової організаційної структури і управлінського апарату, вироблення нових методичних підходів у вихованні молоді. Фактично в цей період галицьке керівництво не мало впливу на Волинь.

За даних обставин волинська молодь самотужки шукала шляхи відродження Пласту. Олександрійські пластуни звернулися за допомогою до Рівненського культурно-освітнього товариства “Просвіта”, в статуті якого від 26 листопада 1922 року було передбачено право на створення спортивних та культурно-освітніх організацій. Параграфом 22 цього статуту дозволялося створення секції фізичного виховання “Пласт”. Це стало підставою для звернення до старости міста Рівного і волинського воєводи з проханням відновити організацію, але уже під патронатом Рівненського товариства “Просвіта”. Відповідь польських органів влади була позитивною. В.Боровський у своїх спогадах “До історії українського Пласту на Волині”, що вийшли у Канаді у 1971-1972 роках, так писав про відновлення “Пласту” в Олександрії: “... в усіх тоді вступив дух і почуття гордості. Ми вже не були сірою масою, а зорганізованою громадою”.

Реєстрація “Пласту” в Олександрії стала поштовхом до створення інших пластових осередків у повітах Волині. Щоразу, при закладанні нового пластового гуртка, “Просвіти” були зобов’язані заповнювати анкету. В якій товариство зазначало: де було створено пластовий гурток, чи мав він власну домівку, хто його очолював, скільки хлопців і дівчат входили до його складу, якого віку, яким спортивним інвентарем володів гурток, яким фізичним вправам учасники приділяли увагу, чи мали члени гуртка спортивний одяг одного зразка, чи сплачували членські внески і чи є пластуни членами “Просвіти”. Наприклад, в анкеті Володимир-Волинського товариства “Просвіта” повітовому старості від 9 грудня 1927 року читаємо: “...працю свою в напрямку фізичного та інтелектуального розвитку спортивна секція веде по пластовій методі, виложеній у підручнику “Життя в Пласті” О.Тисовського”. ...складок грошових члени не платять, а заробляють гроші при помічі аматорських вистав, уладжуваних членами секції за дозволом староства. Члени секції яко малолітні, членами товариства “Просвіта” не числяться, але під доглядом члена “Просвіти” - керівника секції виховуються на будучих членів “Просвіти””.

Пластуни відвідували загальні збори “Просвіти”, обирали її Раду, виступали з гімнастичними номерами на вечорах товариства, допомагали під час проведення просвітянських свят для бідних дітей, збирали кошти на літературу для бібліотек, упорядковували могили, працювали на будівництві “Народних домів”. Досить часто пластові квартири розташовувалися в приміщеннях “Просвіти”. Наприклад, 61-й курінь імені Івана Богуна в Олександрії Рівненського повіту користувався просвітянською читальнею, 68-й курінь імені Байди Вишневецького в Рівному проводив сходини у “Народному домі”, а пластуни Володимира-Волинського займалися у спортзалі товариства.

Завдяки сприянню “Просвіти” пластовий рух швидко поширюється на Волинських землях. Протягом 1922-1924 років пластові гуртки виникають при гімназіях і школах в Острозі, Радивилові, Луцьку, Здолбунові, Ковелі, Рівному, Городку, Ставках, Милоставі, Великій і Малій Омеляні, Кременці і т.д. Цей процес тривав практично до початку 30-х років. Він не припинявся навіть за умов підпільної діяльності, після заборони Пласту на Волині в 1928 році. За нашими підрахунками на протязі 20-30-х років у краї активно працювало понад 70 пластових осередків, в яких було об’єднано кілька тисяч сільської молоді, сотні учнів шкіл і гімназій, студентів і незначна кількість робітничої молоді. Навколо них гуртувалося чимало прихильників пластових ідей.

Олександр Тисовський вітав ініціативу створення “Пласту” на Волині. У своєму “Листі-зверненні до братів-волиняків” він писав: “З правдивою радістю привітали ми звістку від вас, що на Волині в поневоленій країні тьми і горя, гуртуються Вірли-Скоби, простують крила і ладять до лету у сонячні простори пластових ідей. Ми горді, що ви у нашому “Пласті” шукаєте примірів і взорів для себе і бажаємо зі щирого серця послужити вам порадою і поміччю”. Далі Дрот закликав волинських пластунів: “... не піддаватися жалеві і зневірі, радше затиснути зуби і взятися до праці над самим собою, до праці постійної, витривалої не уступати а ні на крок,... не лише словами, а й ділами покажіть, що на ідеях українського “Пласту” вихована українська молодь справді покликана до цього, щоби розбитий, обезсилений, придавлений до землі український народ підняти з упадку, оживити і одним спільним шляхом повести до свободи, тоді все, що здорове і сильне стане під нашим стягом”.

Головні події

Луцькі пластуни провели Загальний збір станиці

28 вересня 2014 року у Луцьку відбувся Загальний збір станиці Луцьк. Волинські пластуни зустрілися у приміщенні Луцької міської центральної бібліотеки для дітей.

Пластуна з Луцька нагородили за порятунок дітей

У Києві керівник українського пластового руху в світі Любомир Романків нагородив пластуна з Луцька Вадима Петрука.

Нагорода «знайшла» героя 4 жовтня, - повідомили у прес-службі НСОУ Пласт.